Фонд Збереження культурної спадщини Ади Рибачук та Володимира Мельніченка
запрацював з лютого 2020 року і має два основних напрямки роботи.
1. Відновлення фрагменту Стіни Пам’яті.
Стіна Пам’яті — один з ключових об’єктів Парку Пам’яті, створеного в період з 1968 по 1982 рік на Байковій горі. Авторами концепції всього Парку, концепції будівлі Залів прощання та горельєфів Стіни Пам’яті є київські художники Ада Рибачук та Володимир Мельніченко.
Стіну створено в 1975–1982 роках. Невід’ємною її частиною є 24 композиції — горельєфи, що є зовнішньою поверхнею моноліту. За задумом авторів, Стіна Пам’яті мала стати своєрідним життєписом історії покоління, емоційною підтримкою тим, хто переживає складний час втрати й прощання.
Коли у 1981 році роботи були майже закінчені, радянська влада вирішила знищити горельєфи як такі, що не відповідають принципам соціалістичного реалізму. Так, у 1982 році дві тисячі квадратних метрів Стіни було закрито шаром бетону.
Восени 2021 року було вивільнено композицію «Берегиня». Ще 23 композиції по всій Стіні залишаються похованими під шаром бетону.
Чому це важливо?
Горельєфи Стіни — частина культурної спадщини Києва, його історії, в тому числі — історії протистояння українського мистецтва радянській тоталітарній машині. І є два шляхи розвитку подій — Стіна назавжди залишиться забетонованою, ставши величезним бетонним пам’ятником байдужості людей. Або, об’єднавшись, відновити фрагмент Стіни, що стане показником свідомості, розуміння культурних цінностей світу, у якому ми зараз живемо, і у якому житимуть наступні покоління.
2. Надання майстерні Володимира Мельніченка, в якій зібрано фантастичну колекцію їхніх з Адою Рибачук творів, статусу музейного арт-простору.
Йдеться про створення з майстерні об’єкту, де поєднувалася б художня просвітницька діяльність — галереї, виставки, майстер-класи, тощо — з музейним збереженням спадщини Ади Рибачук та Володимира Мельніченка.
Чому це важливо?
Сам художник мріє, щоб його майстерня була перетворена на арт-простір, який складатиметься з постійної експозиції творів АРВМ та виставок сучасних художників України. Адже й Володимир Мельніченко і Ада Рибачук були новаторами свого часу, багато експериментували, та через це часто зіштовхувались з агресією зі сторони держави, оскільки не слідували принципам соцреалізму. Тому Володимир Мельніченко цікавиться сучасним мистецтвом, розуміє і підтримує молодих художників.
У колекції АРВМ — живопис, графіка, гравюри, скульптури. Дуже різні за тематикою, але незмінно схожі в одному — близькості з природою, з оточуючим середовищем, людьми, які творять історію «тут і зараз». Це мистецтво, яке повинно бути збережено й знаходитися на видноті, а не бути схованим у коморах в очікуванні свого часу.
Цей час — вже зараз.
Підтримати діяльність Фонду можна тут: